Економічна криза, що супроводжувала перехід до ринкової економіки в Україні, виявилася досить гострою. В 1990-1999 рр. тільки з різними темпами постійно спадав ВВП, знижувалось промислове виробництво, виробництво товарів народного споживання, роздрібний товарооборот, обсяг платних послуг. У 2000 р. порівняно з 1999 р. започатковано зростання основних показників соціально-економічного розвитку України: ВВП на 6%, обсягу промислової продукції (робіт, послуг) на 12,9%, виробництва товарів народного споживання на 24,5% (в тому числі продовольчих товарів - на 18,9%, непродовольчих - на 31,7%), роздрібного товарообороту - на 6,9%. Індекс цін виробників промислової продукції у грудні 2000 р. порівняно з груднем 1999 р. складав 20,8%, індекс споживчих цін 25,8%, але вони є вищими за аналогічні показники 1999 р. Виробництво товарів народного споживання у 1999 р. складало 35%., у тому числі продуктів харчування - 33%, непродовольчих товарів - 28%, з них товарів легкої промисловості - 18% від обсягу 1990 р. Поточна економічна політика призвела до значних соціальних втрат у домашніх господарствах: до зменшення платоспроможного попиту, реальних грошових доходів, оплати праці, утримання їх впродовж останніх п'яти років на низькому рівні, посилення напруги на ринку праці, зроcтання безробіття, заборгованості з виплати заробітної плати та соціальних трансфертів (табл.1).

Зростання основних макропоказників у 2000 р. суттєво не поліпшило показників рівня життя населення. Низькою залишалася реальна середньомісячна заробітна плата. У грудні 2000 р. порівняно з груднем 1999 р. вона зросла на 9,6%, причому зросла у промисловості та на транспорті на 18%, у працівників апарату управління на 28,8%, на будівництві на 12,9%, у

Таблиця 1
Темпи загальноекономічних показників економіки України*
(% до попереднього року)

	1990	1991	1995	1996	1997	1998	1999	2000
ВВП	-4,0	-8,7	-10,8	-10,1	-3,2	-1,9	-0,4	6,0
Виробництво товарів народного споживання	5,8	-5,1	-17,8	-17,8	-11,9	0,0	7,2	24,5
у тому числі:
продовольчих товарів	0,8	-13,5	-12,0	-14,0	-18,0	-7,0	4,0	18,9
непродовольчих товарів	8,9	3,1	-30,0	-26,0	-3,0	11,0	10,0	31,7
Роздрібний товарооборот	11,5	-9,7	-13,9	-5,1	0,2	-6,6	-7,1	6,9
Платні послуги	7,6	-26,6	-32,3	-14,2	-5,1	-3,8	-6,2	…
Грошові доходи	-	-2,5	3,1	-15,6	7,3	-1,8	-7,4	9,6
Платоспроможний попит	-	-16,9	2,1	-16,4	7,5	0,3	-10,0	9,7
Індекс споживчих цін, разів:
грудень до грудня	1,044	3,9	2,8	1,4	1,101	1,200	1,192	1,258
середній	1,044	1,9	4,8	1,8	1,160	1,106	1,227	1,282
Середньомісячна заробітна плата	-	0,6	10,4	-4,1	-2,1	-3,0	-5,7	0,1
Середньомісячна пенсія	-	-47,2	-17,5	83,1	17,3	-9,1	-5,2	-11,5
Довідково:
Заборгованість по заробітній платі, млн. грн.	-	-	575,0	3739,0	5148,0	6519,0	6399,0	4927,0
Заборгованість по зарплаті в бюджет ній сфері, млн.грн.	-	-	365	994	753	878	541	262
Заборгованість пенсійного фонду, млн. грн.	-	-	81	1154	1363	2013	1359	0
Кількість зареєстрованих безробітних (під кінець року), тис.		-	127	351	637	1003	1175	1155
Кількість безробітних (за методологією МОП), тис.		-	1437	1998	2330	2937	2738	…
* Статистичний щорічник України за 1995. – К.: Техніка, 1996. – С. 11, 84, 136, 375,376, 387, 393, 396. Статистичний щорічник України за 1999. – К.: Техніка, 2000. – С. 37, 84, 369, 408, 413, 427, 453. Тенденції української економіки. - Тасіs: Українсько-Європейський консультативний центр з питань законодавства. – Грудень 2000. – С. 14, 16, 24, 31, 34, 36.

працівників зв'язку на 6,5%; спала у сільському господарстві на 8,4%, у працівників охорони здоров'я на 15%, освіти на 9,2%. Не дивлячись на її зростання в окремих галузях у 2000 р., купівельна спроможність реальної середньомісячної заробітної плати та середньомісячної пенсії залишалася низькою; вони складали відповідно 36-38% і 26-29% від їх рівня у 1990 р. (табл. 2).

Реальні виплати заробітної плати та пенсій залишалися нижчими від цього рівня внаслідок існування заборгованості з оплати праці, прихованого безробіття (відпусток без оплати), конкуренції на ринку праці та сплати податків навіть в результаті зменшення та ліквідації заборгованості по виплаті пенсій при здійсненні у 1999-2000 рр. активних заходів щодо збільшення поточних надходжень до Пенсійного фонду. Середньомісячна пенсія становила 30-35% від заробітної плати. Тому реформування оплати праці, наближення ціни на працю до реальної вартості робочої сили, що передбачено проектом Концепції з її реформування, поряд із очікуваними змінами у пенсійному забезпеченні є одним із напрямів поліпшення рівня життя населення [1-2].

Станом на початок вересня 2001 р. ліквідована заборгованість із виплати пенсій і допомоги по безробіттю; зменшена на початок 2001 р. порівняно з початком 2000 р. заборгованість із виплати стипендій та грошового забезпечення студентів на 35,7%, грошового забезпечення військовослужбовців на 19,6%, допомоги із коштів соціального страхування на 24,2%, заробітної плати працівникам, зайнятим у галузях економіки, із бюджетних коштів на 51,5%; зросла заборгованість із виплати окремих видів соціальної допомоги, в тому числі допомоги на дітей на 40,4%, хоча останні виплати займають незначну питому вагу у соціальних виплатах. Тобто в цілому поліпшилось становище по ліквідації заборгованості з соціальних виплат із бюджету. Заборгованість із виплати зарплати працівникам, зайнятим у галузях економіки, зменшилась на 23% з 6,4 млрд. грн. у січні 2000 р. до 4,9 млрд. грн.

Таблиця 2
Середньомісячна заробітна плата та пенсія (на початок року)*

Рік	Номінальна з заробітна плата**	Індекс споживчих (середніх) цін у поточному році до попереднього, разів	Реальна заробітна плата		Номінальна пенсія**	Реальна середня пенсія		Номінальна пенсія до заробітної плати, %
			у цінах 1990р., крб.	% до 1990		у цінах 1990р., крб.	% до 1990
1990	248		248	100	103,6	103,6	100	41,8
1991	474	1,9	249,5	100,6	104	54,7	52,8	21,9
1992	6,65	16,3	215,1	86,7	540	17,5	16,9	8,1
1993	155	48,4	104,0	41,9	9,735	6,5	6,3	6,3
1994	1377	9,9	93,0	37,5	292	19,7	19,0	21,2
1995	7300	4,8	103,4	41,7	1156	16,4	15,8	14,3
1996	126	1,8	99,0	39,9	38,1	29,9	28,9	27,6
1997	143	1,16	112,3	45,3	51,9	40,8	39,3	33,2
1998	153,4	1,106	94,1	37,9	52,2	32,0	30,9	31,2
1999	178,5	1,227	88,7	35,9	60,7	30,3	29,3	34,0
2000	231,04	1,282	88,9	35,9	68,9	26,9	25,9	30,2
*Розраховано за даними: Статистичний щорічник України за 1995 р. – К.: Техніка, 1996. – С. 376. Статистичний щорічник України за 1996 р. – К.: Українська енциклопедія, 1997. – С. 415. Статистичний щорічник України за 1998 р. – К.: Техніка, 1999. – С. 389, 402, Статистичний щорічник України за 1999 р. – К.: Техніка, 2000. – С. 413, 427. Тенденції української економіки. – Тасіs: Українсько-Європейський консультативний центр з питань законодавства. – Грудень 2000. – С. 31, 36. ** За 1990-1991 рр. зарплату та середню пенсію наведено у крб., за 1992-1995 рр. – у тис. крб., за 1996-2000 рр. – у грн.

у січні 2001 р. Серед причин заборгованості з виплати заробітної плати головною є iснування кредиторської та дебiторської заборгованостi мiж пiдприємствами України, а також їх iз зовнiшнiм свiтом, неефективнi міжгалузевi виробничi зв'язки, існування тіньової економіки. Серед суб'єктивних причин - поведінка керівників нараховувати зарплату працiвникам, що не забезпечена коштами, не відповідала реальним трудовим затратам за виготовлення продукції, не користувалася попитом або не оплачена споживачами. Заборгованiсть із заробiтної плати вiддзеркалює слабку фiнансову дисципліну на підприємствах і в організаціях, становище на ринку працi, незахищеність зайнятих як у неофіційному, так і неформальному секторах економіки. Невиплата заробiтної плати була меншою в галузях, що пристосувалися до ринкових умов або застосовували бартер у поставках і натуральну оплату праці, а саме у таких галузях як енергетика, виробництво споживчих товарiв та послуг, фiнансова сфера та iншi.

Існуючі борги по заробітній платі й надалі сприятимуть хаосу, дезорганізації виробництва. Вони поступово повинні бути реструктуризовані, перераховані підприємствами та організаціями на банківські рахунки, передбачивши виплату відповідних процентів та використання цих коштів населенням на оплату житлово-комунальних та інших платежів у безготівковій формі, а також переведення частини заборгованості в приватизаційні сертифікати за умови їх продажу та успадкування, щоб звести до мінімуму зловживання й невиконання управлінським апаратом усіх рівнів своїх функцій по оплаті праці. Основними джерелами для погашення заборгованості повинна стати виручка від реалізації продукції, частково валюта від експорту, кредити банку, кошти від реалізації невикористаних основних фондiв виробничого i невиробничого призначення. У колективних договорах мiж адмiнiстрацiєю та трудовими колективами необхiдно передбачати, що перебування на посаді перших посадових осiб залежить від виконання підприємством зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним фондом, вiд своєчасної виплати заробітної плати працівникам чи дотримання графіка погашення заборгованості із її виплати, а також застосування умов банкрутства підприємств. Становище з виплатою заробітної плати та пенсій, соціальних трансфертів, негативно вплинули на структуру грошових доходів і витрат населення.

Структура та реальні доходи населення. За 1990-2000 р. сформувалася нова структура грошових доходів населення внаслідок зменшення частки оплати праці, збільшення частки пенсій та соціальних виплат, інших надходжень. Якщо оплата праці становила в 1990 р. 71%, то її частка поступово зменшувалась і в 2000 р. дорівнювала 49% від загальних грошових доходів. Частка оплати праці в грошових доходах раніше була вищою: в 1970 р. дорівнювала 81%, в 1980 р. - 76%. У грошових доходах зменшилась частка заробiтної плати робiтникiв i службовцiв з 63% у 1990 р. до 47,7% у 1999 р., катастрофiчно впала частка виплат працiвникам колективних сiльськогосподарських пiдприємств з 7,6% до 0,2%. Частка доходiв фiзичних осiб-суб'єктів підприємницької діяльності, якi отримують змiшанi доходи - залишалася дуже низькою: всього 0,3-1,8%, що свідчить про те, що значна частина їх доходів залишається недекларованою та поза системою статистичного обліку (табл. 3).

Таблиця 3
Структура грошових доходiв населення у 1990-2000 рр.* (%)

	1990	1991	1995	1996	1997	1998	1999	2000
Всього грошових доходів	100	100	100	100	100	100	100	100
Оплата праці	70,7	66,5	59,0	58,9	51,1	48,2	49,6	48,9
з неї:
заробітна плата робітників та службовців	63,1	62,0	57,3	57,7	50,4	47,1	47,6	45,4
доходи від підприємницької діяльності*	-	-	0,3	0,4	0,5	0,9	1,8	3,4
грошові доходи від сільсько-господарських підприємств	7,6	6,3	1,4	0,7	0,2	0,2	0,2	0,2
Надходження від продажу продукції сільського господарства	5,4	5,8	2,5	2,7	3,0	3,6	4,6	5,2
Пенсії та інші соціальні виплати	15,8	17,9	19,5	24,5	25,0	23,4	23,8	20,9
Інші надходження	8,1	9,8	14,7	7,2	8,5	11,7	16,1	20,2
Доходи від продажу валюти**	-	-	3,0	6,7	12,4	13,2	5,9	4,8
Вклади населення під кінець року	77,3	57,0	2,3	3,0	4,6	5,7	6,9	7,2
Недекларовані доходи***			30,6	52,4	45,2	42,1	18,0	19,2

 

Помітно збільшувалась частка пенсій, соціальних допомог, стипендій: з 15,8% у 1990 р. до 21,6% у 2000 р., причому їх рівень за 1996-1999 рр. у структурі доходів майже не змінювався і досягав 25%.

У грошових доходах населення з року в рік зростала частка інших надходжень, тобто частка доходів не встановленого походження, що не можуть бути розшифровані з-за відсутності первинних даних банківської звітності. Інші надходження в грошових доходах складали 8,1% у 1990 р., 10,5% у 1998 р., 14,9 у 1999 р. і 20% у 2000 р. Наявність такої тенденції у структурі грошових доходів населення дає підстави припустити про значні масштаби виплати заробітної плати готівкою без відображення цих виплат у податковій і статистичній звітності, про ввіз валюти та отримання доходів від реалізації та використання нерухомості, майнових прав громадян. Таке явище супроводжується скороченням частки легальних доходів від праці та соціальних виплат у структурі грошових доходів.

Зростали доходи від продажу продукції з особистого підсобного господарства (ОПГ). Частка доходів від продажу валюти за попередні роки також зростала до 12-13%, але за 1999-2000 р. при зростанні та стабілізації курсу долара у 2000-2001 р. зменшилася до 5% від грошових доходів, тобто більше, ніж у 2 рази порівняно з попередніми роками.

Аналіз динаміки номінальних грошових доходів показує, що значна розбіжність між індексами споживчих цін (середніх до попереднього року), і темпами загальних грошових доходів, оплати праці, що спостерігалась у 1991-1994 рр., у 1995-2000 рр. стала іншою: вона зменшилася, а у 1995, 1997 і 2000 р. індекс зростання грошових доходів навіть перевищував індекс споживчих цін відповідно на 3, 7 і 9,6%, що є наслідком зменшення впливу інфляції, початку фінансової стабілізації та економічного зростання. Темпи зміни оплати праці завжди відставали від темпів грошових доходів за рахунок нижчих темпів її складових: заробітної плати робітників і службовців, зайнятих у колективних сільськогосподарських підприємствах і незначної питомої ваги зростаючих доходів від підприємницької діяльності.

Реальнi грошові доходи (в порівнянних цінах попереднього року) у 2000 р. порівняно з 1999 р. зросли на 9,6%, грошові доходи за вирахуванням обов'язкових платежів і добровільних внесків - на 9,7% внаслідок зростання таких їх складових як: надходжень від продажу продукції сільського господарства, ліквідації заборгованості з виплати пенсій і зменшення її з соціальних виплат, значного зростання інших надходжень при одночасному зменшенні грошових соціальних виплат на 7,3%, доходів від продажу валюти на 10,7%. Не дивлячись на позитивні зміни у грошових доходах у 2000 р., середньорічний темп спаду грошових доходів і таких без продатків за 1996-2000 рр. дорівнював відповідно 1,6% і 2,7%. Вважаємо, що тільки їх спад крім інших факторів негативно впливав на спад виробництва як мінімум на 2-3% щорічно. Оплата праці у 2000 р. порівняно з 1999 р. зросла на 7,8%, але середньорічний темп її спаду за 1996-2000 рр. складав 5,3%. В реальних грошових доходах зростали лише доходи від підприємницької діяльності в середньому на 48,4%, доходи від продажу продукції з ОПГ на 13,8%, доходи від продажу іноземної валюти на 23,8%, інші надходження - на 13,7% щорічно (табл. 4).

За 1991-2000 рр. реальні грошові доходи населення зменшились до 30,8%, оплата праці - до 19,7% від їх рівня 1990 р. Економічна політика, що здійснювалася впродовж 2000 р. призвела до незначного зростання платоспроможного попиту, рівня споживання, реальних грошових доходів. Причиною значнішого спаду реальної оплати праці порівняно з грошовими доходами населення є зменшення її частки в доходах, існування значної диференціації в оплаті праці та заборгованості із виплати заробітної плати, а також вище зростання інших статей доходів: інших надходжень, соціальних виплат, від продажу іноземної валюти, від реалізації продукції з ОПГ, недекларованих доходів (табл. 5).

Таблиця 4
Змiна реальних грошових доходiв населення (у порівнянних цiнах попереднього року),%

	1991	1995	1996	1997	1998	1999	2000	Середній темп
								1991-1995	1996-2000
Грошовi доходи	-2,5	3,1	-15,6	7,3	-1,8	-7,3	9,5	-7,3	-1,6
Грошовi доходи без податків	0,5	1,8	-7,1	6,4	-1,6	-8,0	6,3	-6,8	-2,7
Оплата працi	-8,4	-2,8	-15,9	-6,8	-17,4	-4,7	8,1	-19,2	-5,3
у тому числi:
заробiтна плата робiтникiв і службовців	-7,0	2,1	-15,0	-6,4	-8,1	-6,5	4,4	-17,7	-6,3
доходи вiд пiдприєм-ницької дiяльностi		-	0,7	0,4	3,2	88,8	105,1	-	59,7
грошовi доходи вiд сільськогосподарських підприємств	-19,8	-69,8	-55,0	-65,1	32,6	4,8	1,3	-36,6	-29,3
Надходження вiд продажу продукції сільського господарства	5,3	3,2	-10,7	19,5	17,1	19,6	23,4	25,4	13,8
Пенсiї та iншi соцiальнi виплати	10,7	1,4	6,3	9,3	-8,2	-5,5	-3,7	-14,2	-0,4
Iншi надходження	18,3	0,9	-59,3	26,3	34,7	28,0	36,6	-7,5	13,5
Доходи вiд продажу валюти		-	85,5	98,3	4,7	-59,6	-10,8	…	23,8
Вклади населення у банках під кінець року	-38,0	-40,2	10,5	61,7	21,6	13,0	13,7	-51,8	24,1
Платоспроможний попит	-16,9	2,1	-16,4	7,5	0,3	-7,2	6,4	-24,6	-1,9
ІСЦ (середніх до попереднього року), разів	1,9	4,8	1,8	1,16	1,106	1,227	128,2	16,3	1,315

Таблиця 5
Реальні грошові доходи населення, % до 1990 р.

	1991	1995	1996	1997	1998	1999	2000
Грошові доходи	97,5	34,1	28,8	30,9	30,3	28,1	30,8
Оплата праці	91,6	28,5	23,9	22,3	20,7	19,7	21.3
з неї:
заробітна плата робітників і службовців	93,0	31,0	26,3	24,6	22,6	21,2	22.1
грошові доходи від сільсько- господарських підприємств	80,2	6,3	2,8	1,0	0,7	0,7	0,7
Надходження від продажу продукції сільського господарства	105,3	16,1	14,4	17,2	20,1	24,1	29,7
Пенсії та інші соціальні виплати	110,7	42,3	44,9	49,1	45,1	42,6	41,0
Інші надходження	118,3	61,8	25,8	32,5	43,8	56,1	76,7
Вклади населення під кінець року	72,0	1,0	1,1	1,8	2,2	2,5	2,9

 

Платоспроможний попит населення. Наслідком зменшення реальних грошових доходів населення, оплати праці є низький платоспроможний попит. Вважаємо, що платоспроможний попит визначається сумою поточних грошових доходів (за вирахуванням обов'язкових платежів, податків і добровільних внесків), вкладів населення у банках під кінець минулого року та недекларованих доходів. Платоспроможний попит у 1991-2000 рр. спадав і за останні п'ять років складав 17-18% від такого у 1990 р. внаслідок зниження реальних грошових доходів, знецінення попередніх вкладів населення та зростання податків (табл. 6).

Таблиця 6
Платоспроможний попит і грошові доходи населення (% до 1990 р.)

	1991	1995	1996	1997	1998	1999	2000
Грошові доходи	97,5	34,1	28,8	30,9	30,3	28,1	30,8
Грошові доходи без обов’язкових платежів і податків	100,5	35,2	29,2	31,1	30,6	28,6	29,9
Грошові доходи разом з недекларованими доходами	97,5	44,6	43,9	44,9	43,4	38,7	36,7
Платоспроможний попит	83,1	20,2	16,9	18,2	18,2	16,9	18,0
Платоспроможний попит разом з недекларованими доходами	83,1	26,9	26,5	27,1	26,6	20,1	21,8
Індекс споживчих цін (середніх, до попереднього року), разів	1,9	4,8	1,8	1,16	1,106	1,227	1,282

 

Фактором підвищення платоспроможного попиту та реальних грошових доходів населення залишалися використані на споживання недекларовані доходи населення. У 1994-1998 рр., за нашими оцінками, їх частка відносно поточних грошових доходів зростала, але за 1999-2000 рр. внаслідок стабільності курсу долара до гривні тенденція до росту використаних населенням на споживання недекларованих доходів майже припинилася, що вказує на відтворення переважно стабільних джерел їх формування. Недекларовані доходи дорівнювали 8,8% у 1994 р., 30,6% у 1995 р., 52,4% у 1996 р., 45-42% у 1997-1998 рр. і як мінімум 18-32% у 1999-2000 рр. від офіційних грошових доходів. За мінімальними оцінками вони дорівнювали близько 4% у 1994 р., 15% у 1995 р., 25% у 1996-1997 рр. і 8,8-15,7% до ВВП за останні роки [3].

Платоспроможний попит населення під впливом недекларованих доходів порівняно з офіційним залишався вищим на 4-9%, але й у 1999-2000 рр. дорівнював всього 22-23% від платоспроможного попиту 1990 р. Проте роль недекларованих доходів у зростанні платоспроможного попиту не можна перебільшувати, оскільки, по-перше, він складає лише четверту частку від попиту 1990 р., але якщо ще брати до уваги існувавший в 1990 р. дефіцит товарів і послуг для населення на споживчому ринку, то він залишається ще трохи вищим за розрахований нами. По-друге, недекларовані доходи виникають і використовуються на споживання та нагромадження за межами контролю державою таких витрат. По-третє, існування недекларованих доходів є необхідною умовою, засобом для виживання більшості населення, наслідком їх скрутного соціального становища, тому їх отримання в окремих сферах, що пов'язані із самозайнятістю та налагодженням товарного виробництва в домашніх господарствах, необхідно навіть стимулювати, а в інших сферах (при поступовому налагодженні контролю за отримуваними доходами) - поступово обмежувати, щоб не поглиблювати існуючих розбіжностей у співвідношеннях між середньодушовим грошовим доходом, нарахованою середньомісячною заробітною платою, середньою пенсією та прожитковим мінімумом, оцінки якого виконано вперше на 1999-2001 рр., і вартістю споживчого кошика в поточних цінах на рівні межі малозабезпеченості.

Їх основним джерелом і надалі залишається індивідуальна та сімейна зайнятість бізнесом і промислами, виробничо-побутові послуги домашнім господарствам, зайнятість у особистому підсобному господарстві (ОПГ), неофіційна зайнятість на виробництві, у торгівлі та сфері послуг, а також інші види тіньової економіки, що охопили всі галузі економіки та особливо сферу обігу. Посилення ринкової активності населення в отриманні додаткових доходів привело до створення відносно стабільної інфраструктури для їх відтворення. За припущення, коли згідно структури використання ВВП на кожну гривню кінцевих споживчих витрат потрібно 0,35-0,22 грн. для нагромадження, використані пропорційно недекларованим доходам на споживання доходи для нагромадження дорівнювали 4-6 млрд. грн. щорічно.

Структура та реальні витрати населення. За 1991-2000 рр. деформувалась структура грошових витрат населення. Споживчі витрати населення (на купівлю товарів і оплату послуг) спадали від 78,6% у 1990 р. до 69% від грошових доходів у 2000 р., в тому числі на оплату товарів - від 70,5% до 48,2%; витрати на платні послуги підвищувалися з 8,1% до 19,8% у 1999 р. Витрати населення на придбання іноземної валюти збільшувалися з 2,9% у 1994 р. до 17,7% у 1998 р. і зменшилися до 4,6% у 2000 р. Приріст вкладів населення у банках скоротився з 10,8% до 4,7-6,0% від грошових доходів при відносно невеликих відхиленнях від такої тенденції. Зростали у структурі витрат обов'язкові платежі (податки) та добровільні внески з 11% до 13,5% за ці роки, що зменшують платоспроможний попит населення при загальному спаді реальних грошових доходів. Негативним явищем у сплаті податків є те, що близько 15-20% податків сплачено населенням, середньодушовий сукупний доход якого був меншим за офіційну межу малозабезпеченості в цей період. Залишок готівки зменшувався з 6,5% у 1995 р. до 3,6% від грошових доходів у 2000 р., що є позитивною тенденцією, оскільки вже менший обсяг приросту емісійної готівки використовувався на споживчому ринку (табл. 7).

Реальні грошові витрати (у порівнянних цінах попереднього року) за 1996-2000 рр. щорічно зменшувалися на 1,1% за рахунок скорочення споживчих витрат (на купівлю товарів і оплату послуг) на 3,2%, у тому числі на купівлю товарів - на 7,6%, при збільшенні витрат на оплату послуг - на 11,8% в середньому за рік. Зростали витрати на сплату обов'язкових платежів та добровільних внесків (на 9%), на приріст заощаджень на (54%) та інші

Таблиця 7
Структура грошових витрат і приросту заощаджень населення*
(% до грошових доходів)

	1990	1991	1995	1996	1997	1998	1999	2000
Грошові доходи	100	100	100	100	100	100	100	100
Грошові витрати	100,5	94,9	93,5	96,7	95,7	98,2	96,2	96,4
Споживчі витрати	78,6	71,1	76,0	68,1	63,7	64,1	67,6	68,9
в тому числі:
купівля товарів	70,5	62,9	61,7	48,5	42,5	44,3	47,4	49.3
оплата послуг	8,1	8,2	14,3	19,6	21,2	19,8	20,2	19,7
Обов’язкові платежі та добровільні внески	11,0	8,3	8,1	9,7	10,4	10,2	10,9	13,5
з них прибутковий податок	7,0	5,0	6,5	7,7	6,6	6,6	7,2	7,4
Приріст заощаджень (1)+(2)-(3)	10,8	15,7	5,9	11,5	8,3	9,1	9,4	5,8
в тому числі:
приріст вкладів і придбання цінних паперів (1)	10,8	15,6	1,4	6,0	5,2	4,6	7,4	6,0
витрати на придбання іноземної валюти (2)	-	0,1	7,5	12,2	15,5	17,7	7,9	4,6
доходи від продажу валюти (3)	-	-	3,0	6,7	12,4	13,2	5,9	4,8
Залишок готівки	-0,5	5,1	6,5	3,3	4,3	1,8	3,8	3,6
Вклади населення у банках під кінець року	77,3	57,0	2,3	3,0	4,6	5,7	6,9	7,2
Інші витрати			0,4	0,6	1,0	1,5	2,5	3,3

витрати на 51%, витрати на придбання іноземної валюти зростали до 1998 р., але за останні роки вже почали спадати (табл. 8).

Реальні грошові витрати населення у 2000 р. порівняно з 1999 р. зросли на 9,3% в основному при зростанні витрат на купівлю товарів і оплату послуг на 11,1%, на поточний приріст заощаджень у вкладах та придбання цінних паперів на 40,5% при одночасному зменшенні витрат населення на придбання

Таблиця 8
Змiна реальних витрат населення (в порівнянних цінах попереднього року) (%)

	1991	1995	1996	1997	1998	1999	2000	Середній темп
								1991-1995	1996-2000
Грошовi витрати	-7,9	9,4	-12,8	6,2	0,7	-9,1	9,7	-17,8	-1,9
Купiвля товарiв та оплата послуг	-11,9	5,0	-24,4	0,3	-1,1	-2,2	11,6	-18,0	-3,2
в тому числi:
купiвля товарiв	-15,1	-1,1	-33,7	-6,0	2,3	0,7	13,7	-20,0	-7,6
оплата послуг	-1,2	43,0	15,6	16,0	-8,0	-5,6	6,7	-3,5	4,9
Oбов’язковi платежi та добровiльнi внески	-26,9	20,4	0,8	15,1	-3,6	-1,2	35,8	-19,6	9,4
з них прибутковий податок	-31,0	38,0	0,3	-8,4	-2,0	1,2	12,5	-13,8	0,7
Прирiст заощаджень у вкладах та придбання цiних паперiв	40,2	-59,4	253,0	-8,4	-11,8	47,2	-10,3	-35,2	53,9
Витрати населення на придбання валюти	-	168,7	36,8	36,0	12,0	-58,8	-36,3	-	-2,0
Iншi витрати	-	-	18,1	85,2	48,1	53,7	47,4	0,6	50,5
Перевищення доходiв над витратами	-	-43,4	-56,3	36,6	-57,5	90,6	4,8	-12,4	3,6

іноземної валюти (на 36,3%). Реальні грошові витрати зменшувались більшою мірою, ніж грошові доходи та дорівнювали в 2000 р. 29,5%, купівля товарів і оплата послуг - 27,0%, з них купівля товарів - 19,2%, оплата послуг - 68,8% від аналогічних витрат 1990 р. (табл. 9).

Таблиця 9
Реальні грошові витрати (% до 1990 р.)

	1991	1995	1996	1997	1998	1999	2000
Всього грошових витрат	92,1	31,8	27,7	29,4	29,6	26,9	29,5
Купiвля товарів і оплата послуг	88,1	33,0	25,0	25,0	24,7	24,3	27,0
з них:
купівля товарів	86,9	29,9	19,8	18,6	19,1	18,9	21,5
оплата послуг	98,8	60,3	69,7	80,8	74,3	70,1	74.8
Обов’язкові платежі та добровільні внески	73,1	25,2	25,4	29,3	28,2	27,9	37,8
з них прибутковий податок	69,0	31,6	31,7	29,0	28,4	28,8	32,4
Приріст заощаджень у вкладах та придбання цінних паперів	140,2	4,6	16,1	14,7	13,0	19,1	17,2
Витрати на придбання валюти*	…	10,6	14,8	20,1	22,5	9,3	5,9
Перевищення доходiв над витратами**		23,3	10,2	13,9	5,9	11,3	11,8

Аналіз структури грошових доходів і витрат населення показує, що впродовж останніх п'яти років суттєвих змін в їх структурі не відбулося, платоспроможний попит і споживчий ринок знаходяться в стані депресії, тобто реальні показники грошових доходів і витрат порівняно з 1990 р. майже не знижуються, але й відсутня тенденція до їх зростання.

Структура заощаджень. Змінилася структура поточного приросту заощаджень населення. Приріст заощаджень у всіх їх формах у 2000 р. дорівнював 9% від грошових доходів (у готівці - 3,6%, у прирості вкладів у банках - 6,0% і як сальдо між витратами на придбання іноземної валюти та доходу від її продажу, що у 2000 р. порівняно з минулим роком стало від'ємним і дорівнювало - 0,2%). Його частка залишається вищою за частку поточного приросту заощаджень у 1985-1989 рр. при значно менших тепер офіційних реальних грошових доходах, причому частка поточного приросту вкладів у комерційних банках поступово зростає.

Різниця між поточними витратами населення на придбання валюти та доходами від її продажу (якщо не брати до уваги певні зміни в курсі продажу та купівлі валюти) у 1996 р. дорівнювала 5,5%, у 1997 р. - 3,1%, у 1998 р. - 4,5%, у 1999 р. - 2% від грошових доходів, тобто майже наближалася (за винятком 1999-2000 рр.) до загальної величини вкладів населення у банках під кінець року. У 1998 р. витрати населення на придбання іноземної валюти дорівнювали 17,7% від грошових доходів. З огляду на нестійке економічне становище в державі потенціально впродовж року населення витрачало на заощадження приблизно п'яту-шосту частину поточних грошових доходів. Якщо визначити суму поточного приросту вкладів у банках, витрат на придбання іноземної валюти та приросту готівки у населення, то ця сума становила 21,4% у 1998 р., 15,9% у 1999 р. проти 14,2% у 2000 р. Проте необхідних економічних і політичних передумов для залучення заощаджень населення до інвестиційної та іншої діяльності в 1995-2000 рр. створено не було.

Аналіз структури грошових витрат населення показує, що в останні роки схильність населення до споживання спадає, але зростає схильність в цілому до заощаджень у вкладах і валюті. Схильність населення до споживання і заощаджень розраховано на основі змін у структурі використання грошових доходів за вирахуванням податків. В табл. 10 наведено відношення поточних споживчих витрат і поточного приросту заощаджень до грошових доходів за вирахуванням обов'язкових платежів (податків) і добровільних внесків, у тому числі розглянуто приріст вкладів населення у комерційних банках (у варіанті І) та суму приросту цих вкладів і сальдо витрат на придбання валюти та доходів від її продажу (у варіанті ІІ). За 1995-2000 рр. при зниженні реальних грошових доходів схильність до споживання спадала щорічно на 0,6%, схильність до заощаджень у вкладах зростала на 1,1%, до заощаджень в цілому - на 0,1%.

За мінімальними оцінками, обсяг заощаджень населення у 2000 р. досяг 14,7 млрд. грн., з них 8,6 млрд. грн. складають заощадження, що залишалися на руках у населення у валюті впродовж 1994-1999 рр. в результаті більшого обсягу її офіційної купівлі і меншого продажу, а решта 6,1 млрд. грн. знаходяться у готівці, у вкладах у комерційних банках. Неофіційні валютні заощадження складають приблизно 50-60% освоєних капітальних вкладень. Звичайно їх не так просто залучити під інвестиційні проекти, оскільки тільки незначна їх частина використовується населенням як заощадження, а решта функціонує в неофіційному обігу, сприяє відтворенню тіньової економіки.

Таблиця 10
Зміни в структурі використання грошових доходів за вирахуванням
обов'язкових платежів (податків) і добровільних внесків (%)

	1990	1991	1995	1996	1997	1998	1999	2000	Середній % за 1996-2000 рр.
Грошові доходи	100	100	100	100	100	100	100	100	-
Споживчі витрати	88,3	77,5	82,7	75,4	71,1	71,4	75,9	79,7	74,7
Заощадження
І варіант	12,2	17,0	1,6	6,7	5,8	5,2	8,3	7,0	6,6
ІІ варіант	12,2	17,1	6,5	12,8	9,3	10,2	10,3	6,7	9,9
Зміни в структурі
Споживчі витрати		10,8	2,4	-7,3	-4,3	0,3	4,5	3,8	-0,6
Заощадження
І варіант	-	4,8	-2,3	5,1	-0,9	-0,6	3,1	-1,3	1,1
ІІ варіант	-	4,9	-0,6	6,3	-3,5	0,9	0,3	-3,8	0,1

Диференціація населення за рівнем доходів. Порівняно з 1996-1999 рр. у 2000 р. процес соціальної диференціації населення за рівнем доходів сповільнився. Співвідношення між доходами найбільш і найменш забезпечених децильних груп населення знижується, причому в більшій мірі по сукупному доходу і в меншій - по грошовому, але узагальнюючі показники не відображають фактичну диференціацію за рівнем життя населення внаслідок існування недекларованих доходів, майнового розшарування. Ймовірно, що період найбільшої диференціації доходів серед населення минув, а фінансова стабілізація, зменшуючи та ліквідуючи потужне джерело інфляційного доходу, призупинила зростання нерівності.

Структура розподілу грошових доходів між доходними групами в 1996-2000 рр. показує, що близько 27,2-28,7% доходів отримували 10% багатшого населення. Таку ж частку доходів отримали і 55-60% біднішого населення. Враховуючи розподiл грошових доходiв населення мiж децильними групами населення України, можна зробити висновок, що близько 50% населення можуть бути вiднесенi до низькодоходних або бiдних, 10% - до зони ризику збідніти, 25-30% - до середньодоходних, а решта 10-15% - до заможних (табл. 11).

Таблиця 11
Розподіл грошових доходів між децильними групами населення
у 1996-2000 рр. (за даними обстеження сімейних бюджетів)* (%)

Децильна група	Частка доходу групи у загальному грошовому доході
	1996	1997	1998	І пів. 1999**	1999	ІII кв. 2000 р.
1	1,3	1,9	1,6	2,1	2,4	2,0
2	3,1	3,6	3,4	3,9	4,2	3,9
3	4,5	4,9	4,8	5,1	5,4	5,0
4	5,8	6,2	6,1	6,3	6,5	6,2
5	7,2	7,5	7,5	7,4	7,6	7,4
6	8,8	9,0	9,0	8,9	8,9	8,7
7	10,7	10,6	10,7	10,5	10,5	10,4
8	13,1	12,9	13,0	12,6	12,6	12,4
9	16,6	16,0	15,5	16,0	15,8	15,8
10	28,7	27,3	28,4	27,2	26,1	28,2
Усього	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
Співвідношення грошових доходів 10-ої групи до 1-ої, разів	22,1	14,4	18,0	12,9	10,9	14,1
Індекс Джині	0,363	0,363	0,369	0,360	0,340	0,370
Для порівняння за розподілом сукупних доходів
Співвідношення сукупних доходів 10-ої групи до 1-ої, разів	7,5	8,2	6,7	6,6	6,2	8,4
Індекс Джині	0,346	0,349	0,344	0,290	0,280	0,320

Причини сучасної диференціації населення за рівнем доходів полягають як в галузевій диференціації в оплаті праці, так і в отриманні інших доходів, в основі яких майнова нерівність внаслідок приватизації, а також доступність до користування суспільним і державним майном. Соціально несправедлива система розподілу грошових доходів між доходними групами вказує на те, що і використання ВВП зорієнтоване тільки на інтереси переважно незначної чисельності населення, що залишається фактором нестабільності в суспільстві. Зростання грошових доходів низькодоходних груп реалізації товарів і послуг на споживчому ринку як мінімум на 22%, а надалі необхідність зростання споживання в товарах широкого вжитку принаймні для 60% населення залишається сприяючим чинником до розвитку національного виробництва.

У сучасних умовах при значній диференціації за рівнем грошових доходів і в меншій мірі за рівнем сукупних доходів бідність стала постійним явищем українського суспільства. В Україні офіційно визнана бідність (за рівнем середньодушового сукупного доходу в місяць) може знаходитися в межах 27-30% усього населення, з них до найбідніших та злиденних можуть бути віднесені 13-15%. Не дивлячись на те, що державними програмними документами передбачений розвиток соціально-орієнтованої економіки, для якої достатній рівень соціального захисту є необхідною умовою економічної політики, зростання бідності до цього часу не призупинено. Чисельність бідних зростала в останні роки із середньорічним темпом 8-10% з посиленням гостроти і глибини бідності, розшарування серед бідних. Соціальні допомоги бідним надходять із різних джерел (місцевого і державного бюджетів, Пенсійного фонду, фонду зайнятості, фонду соціального страхування, доброчинних та інших організацій) у грошовій і натуральній формі. Грошові допомоги складають близько 7-8% до всіх грошових доходів населення, досягають 3,5-4 млрд. крб., але переважно вони є незначними, мають символічний характер для бідних сімей або надходять тим громадянам, які без таких допомог можуть обійтися, збільшують число отримувачів допомоги. В результаті в цілому не покращується становище бідних. Тому основним в Програмі запобігання бідності в Україні повинно бути визначення доцільних критеріїв бідності та їх спрямованість на адресну соціальну допомогу.

Створення середнього класу - одне із питань реформування в області політики доходів. Процес становлення середнього класу в Україні не відбувся внаслідок того, що середньозабезпечені громадяни і в першу чергу інтелігенція, як найширший представник середнього прошарку, не застраховані від ризику збідніти, не володіють власністю і заощадженнями, в повній мірі не здатні вписатися в адекватне ринкове середовище, що забезпечувало б самоідентифікацію, зростаючий соціальний статус за рівнем доходів, достатнє споживання, різноманітні форми соціальної участі в суспільстві. Формування середнього класу залежить від удосконалення структури доходів (отримання в доходах підвищеної частки від оплати праці, дивідендів, процентів на вклади, від володіння власністю) і від розвитку споживчого ринку. Адаптація стратегії домашніх господарств до ринкових відносин, усвідомлення необхідності розраховувати на власні можливості при зменшенні соціальних зобов'язань держави перед громадянами, становлення та розвиток нового способу життя, моральних цінностей є передумовою формування середнього класу.

Перспективнi змiни в зниженні диференціації населення за рівнем доходу пов'язанi з пiдвищенням оплати працi та її ролi в суспiльному розвитку i в бюджетi сiм'ї, з удосконаленням системи соцiального захисту (і з орiєнтацiєю соціальних пенсiй на прожитковий мiнiмум, з наданням адресної допомоги, пiльг, субсидiй тiльки малозабезпеченим громадянам); з посиленням особистої зацiкавленостi та вiдповiдальностi працюючих у забезпеченнi своїх матерiальних, соцiальних потреб, а також у налагодженому контролi у державі за отримуваними доходами.

Підвищення добробуту всього населення залежить від реформування в оплаті праці, орієнтації заробітної плати на прожитковий мінімум. Ціна на працю повинна забезпечити відтворення робочої сили, щоб працюючий зміг забезпечити для своєї сім'ї споживання на середньому рівні, оплатити послуги, що в умовах ринкової економіки стали платними, і зберігати схильність до заощаджень, щоб їх можна було інвестувати в розвиток економіки. В доходах населення повинні зростати доходи від приватизації, права володіння землею, а також держава повинна сприяти активності працездатного населення до залучення їх у розподілі прибутків підприємств, організацій та самозайнятості.

Наслiдком сучасних змiн у споживаннi є те, що споживчий попит у противагу всiм рацiональним мiркуванням змiщується на iмпортну продукцiю. Частка продажу товарів вітчизняного виробництва у роздрібному товарообороті торгової мережі у 1998-1999 рр. складала 75%, з них: продовольчих товарів - 90,5% у 1998 р. і 92,3% у 1999 р.; непродовольчих - відповідно 56,1 і 58%. На це явище на споживчому ринку накладається i прискорене вiдкриття нацiональної економiки свiтовому ринку. Можна вважати, що така ситуація зберігалася і у 2000 р. Поліпшення становища на споживчому ринку полягає в створеннi доцiльної системи сприяння пiдвищенню платоспроможного попиту населення, причому всiм верствам населення (бiдним, середньозабезпеченим, багатим), сегментації споживчих ринків для цих прошарків населення, що можливо тiльки при вiдносно стабiльному розвитку економiки (при низьких темпах iнфляцiї, стабiльному курсі нацiональної валюти та iнших умовах), при високiй вiдповiдальностi полiтикiв, апарату управлiння в здiйсненнi соцiальних прiоритетiв, їх ролi у становленнi та удосконаленнi соцiально-трудових вiдносин.

Як показують прогнозні розрахунки, суттєві зрушення в рівні життя і структурі доходів населення будуть очікуватися при вищих за 4-5% темпах росту ВВП, причому при збереженні цієї тенденції досить тривалий час. При нижчих темпах зростання ВВП (до 2-3,5%) і середніх індексах споживчих цін (ІСЦ), вищих 15-20%, буде мати місце значно менше зростання і навіть спад основних макропоказників споживання: кінцевих споживчих витрат домашніх господарств, реальних грошових доходів, середньомісячної заробітної плати та пенсії. При постійно зростаючих темпах ВВП і відносно нижчих, ніж 10% ІСЦ, структура грошових доходів і витрат буде поліпшуватися, причому вища частка кінцевих споживчих витрат домашніх господарств значною мірою буде формуватися за рахунок грошових доходів населення, що дасть йому змогу частково сплачувати послуги в галузі охорони здоров'я, освіти, а також залучати працездатне населення до соціального захисту на засадах страхування [4-5].

Зростатиме схильність населення до споживання і заощаджень. Зростання грошових споживчих витрат у структурі поточних грошових доходів вимагатиме такого ж розширення споживчого ринку, спонукатиме до зростання пропозиції товарів народного споживання та їх виробництва у реальному секторі. Очікуються позитивні зміни в структурі заощаджень населення: зростатиме поточний приріст заощаджень у банківській системі, зменшуватиметься їх частка у витратах на придбання валюти при стабільному прирості готівки у населення (близько 4-4,5%) від очікуваних грошових доходів, що дасть змогу при створенні відповідного механізму використовувати їх разом з коштами пенсійних фондів на заощаджувальних засадах як внутрішні інвестиції для розвитку економіки.

Стимулом для зростання оплати праці в структурі грошових доходів є легалізація прихованої оплати праці в результаті впровадження системи пенсійного забезпечення на заощаджувальних засадах і страховій основі, удосконалення механізму залучення працюючих до участі в прибутках підприємств і організацій.

Зменшення бюджетних соціальних витрат буде зумовлено запровадженням адресної соціальної допомоги малозабезпеченим і бідним домогосподарствам (сім'ям) з урахуванням як поточних сукупних доходів, так і вартості накопиченого майна, поступовою ліквідацією пільг для працездатних і відшкодуванням їх в процесі реформування оплати праці.

Невисокі темпи ВВП (особливо при високих темпах інфляції, без суттєвих змін на ринку праці) у найближчі роки не приведуть до значного зростання середньомісячної заробітної плати та пенсії. Джерелами підвищення оплати праці повинні стати неінфляційні шляхи: збільшення прибутків у реальному секторі економіки та у сфері послуг за рахунок зростання продуктивності праці на основі сучасних технологій та ефективної організації управління; зменшення матеріальних та інших витрат у собівартості продукції; зниження податків і застосування раціональних шкал оподаткування з метою стимулювання широких верств населення до сплати податків як із офіційних, так і поки що недекларованих доходів.

Література

1. Трансформація моделі економіки України (ідеологія, протиріччя, перспективи) /За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. - К.: Логос, 1999. - С. 460-498.
2. Павловська Н., Павловська О. Удосконалення політики зайнятості населення на основі реальної оцінки вартості робочої сили //Україна: аспекти праці. - 2000. - № 4. - С. 9-14.
3. Соколик М.П. Аналіз і макрооцінка недекларованих доходів населення України, використаних на споживання //Україна: аспекти праці. - 2001. - № 4. - (прийнято до друку).
4. Секторальні моделі прогнозування економіки України /За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. - К.: Фенікс, 1999. - С. 248-299.
5. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання /За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. - К.: Форт, 2000. - С. 149-186.