В.В.Ковтунець, к. ф.-м. н.
|
|
Вступ. Електронний бізнес або електронна комерція (e-commerce) - на початку 21-го століття є не лише модним і перспективним видом підприємницької діяльності. Електронний бізнес уже приніс перші вагомі результати компаніям, які зуміли використати його переваги сповна [І]. Термін "електронний бізнес" прийнято трактувати у найширшому розумінні. Означення [2]. Електронний бізнес (електронна комерція) - це всі форми ділових (комерційних) взаємодій (транзакцій) як між юридичними, так і між фізичними особами, що базуються на електронній обробці та передачі даних, включаючи текст, звук та графіку. Поняття електронної комерції також стосується змін в засобах підтримки та регулювання ділової активності, спричинені електронними обмінами діловою інформацією. Ми не будемо зупинятися на очевидних формах використання Інтернет для бізнесу: реклама, маркетинг. В даній роботі мова йде про ті види електронного бізнесу, де через Мережу продається і купується товар чи послуги. Отже, розрізняємо відповідно до загальноприйнятої класифікації два види електронного бізнесу: бізнес-споживач (В2С) та бізнес-бізнес (В2В) [З]. За невеликим винятком, розгляд стосується діяльності виду "бізнес-споживач". Електронний бізнес в Україні 2000-й рік був роком стрімкого росту українського сегменту Інтернету. Саме цього року Інтернет-засоби масової інформації проявили чи не вирішальний вплив на загальнополітичну ситуацію в державі. Саме цього року в українській економіці з'явилися перші підприємства, для яких Інтернет-бізнес став основним видом діяльності і які попри всі негативні умови зуміли пропрацювати принаймні беззбиткове. Умови для Інтернет-бізнесу в Україні треба визнати несприятливими. Причини наступні: - незадовільна інфраструктура телекомунікацій, що робить Інтернет доступним лише для мешканців великих міст; - відсутність електронних платіжних систем загальнонаціонального масштабу; - законодавча неврегульованість (відсутність закону про електронний підпис зокрема); - низький загальний рівень культури, що провокуватиме до шахрайств з одного боку і відлякуватиме клієнтів з іншого. Існують і фактори, які сприяють розвитку електронного бізнесу і електронної роздрібної торгівлі зокрема. Це: - досвід торгівлі поштою (книжкова торгівля, наприклад); - значний прошарок населення, підготовленого до простої роботи з комп'ютерною технікою та мережами; - геополітичне та економічне положення України, яке сприяє припливу інвестицій у перспективний ринок Інтернет-бізнесу; - наявність значної кількості специфічних сегментів роздрібної торгівлі, де економічно недоцільно відкривати спеціалізовані торговельні підприємства хоча б у кожному обласному центрі, але вигідно вести торгівлю поштою чи з допомогою Інтернет (на жаль, внаслідок економічної кризи і книготоргівля спеціальною та науковою літературою перетворилася у такий специфічний сегмент). Крім усього сказаного, електронна роздрібна торгівля може суттєво полегшити вихід української продукції на світові ринки. Зважаючи на перші успіхи, можна сказати, що в перспективі позитивні фактори домінуватимуть. Технології та культура обслуговування Зі студентами - бакалаврами економіки, які освоюють програму магістерської підготовки, проведено простий експеримент. Їм було запропоновано протягом двох годин переглянути дев'ять онлайнових українських магазинів зі списку, поданого на сайті weblist.gu.net, і дати їм оцінку по шести пунктах за десятибальною шкалою. В дослідженні брали участь 23 студенти. Ніхто з учасників дослідження раніше не робив покупки в цих магазинах і не намагався це робити. Ставились запитання: 1) якість Web-дизайну; Середні показники по магазинах і отриманих відповідях такі.
Зрозуміло, що відповіді на запитання 4-5 не могли бути високими з причин означених у попередньому параграфі. Але насторожує невисокий рівень оцінки за якістю оформлення Інтернет-вітрини магазину (п.1), а особливо -зручність знайомства з товаром і замовлення товару. Більшість протягом 10 хвилин не могли з'ясувати, де ж перелік товару чи як зробити покупку. Врахуймо, що йдеться про людей, підготовлених до користування комп'ютерною технікою. Чи можна сподіватись, що пересічний український споживач стане активним покупцем у таких магазинах? Більш детальне знайомство із згаданими онлайновими магазинами справді залишає невтішні враження. По-перше, відчувається, що Web-програмістів більше хвилювали власне програмістські проблеми, аніж думка про потенційного покупця. Знання програмування не компенсує незнання основ маркетингу чи психології. У традиційній торгівлі український покупець ще звик до "радянських" методів роботи. В Інтернет-торгівлі він чекає принципово нового підходу. А натомість доводиться тривалий час вишукувати на екрані потрібну кнопку. По-друге, низька культура спілкування з покупцем. Так на звернення покупця українською мовою Web-програміст одного із сайтів двічі відповів російською, коментуючи, що українську він також знає. По-третє, вражає кількість програмістських помилок. Частіше доводиться дивуватися, коли щось запропоноване працює. Слід зауважити, що розглянуті тут питання не охоплюють більш фундаментальні проблеми обслуговування через Інтернет-магазин масового покупця (для ознайомлення можна подивитись працю [4]). Державна політика Ще 4-5 років тому від представників державної влади нерідко виходили пропозиції обмежити доступ своїх громадян до Інтернету. Україна не випадково у свій час не підтримала ініціативу GII тодішнього американського віце-президента А.Гора, яка фактично стала світовою програмою розвитку інформаційних технологій та електронного бізнесу [5]. Зрозуміло, що включення держави в орбіту світової системи електронного бізнесу, а особливо онлайнової роздрібної торгівлі вимагає зваженої і технічно грамотної політики для захисту власних економічних інтересів. Адже поруч з успіхами досвід розвитку великих онлайнових компаній Amazon.com, eBay та Yahoo! демонструє і проблеми, які виникають у ццьому напрямку внаслідок завищених очікувань [7] і уникнути яких повинна допомогти зважена політика держави Зважаючи на український досвід вирішення навіть значно простіших економічних проблем, можна очікувати рішень, спрямованих на заборону або обмеження доступу до електронної торгівлі. Звичайно, це приведе до збитків і до подальшого економічного та технологічного занепаду. На наш погляд, оптимальна урядова політика повинна бути спрямована на випередження подій. По-перше, потрібно прискорити запровадження електронного грошового обігу. По-друге, узаконити електронний підпис. Від цого залежить розвиток діяльності типу "бізнес-бізнес", яка насправді є більш продуктивною на певному етапі розвитку електронного бізнесу [1] і без якої повноцінна "В2С" неможлива. По-третє, до ери електронного бізнесу треба інтенсивно готуватися. Найперше відмовитися від ілюзій щодо нашого інтелектуального потенціалу і зайнятися підготовкою фахівців з інформаційних технологій для бізнесу і окремо фахівців з електронного бізнесу, які однаковою мірою володіли б знаннями економіки, маркетингу, менеджменту та програмування для Інтернет. Як аргументацію можна навести соціологічні дослідження, проведені ІООО року консалтинговою компанією Spectrum Strategy у Великобританії: недостача кваліфікованого персоналу дозволить реалізувати потенціал Інтернет-економіки в період до 2003 року в цій державі лише на 90% [б]. І, нарешті.слід відмовитися на певний період (скажімо, 5 років) від спроб оподаткування внутрішньої електронної роздрібної торгівлі за повним переліком податків. Найпростішим виходом було б накладання необтяжливого фіксованого податку на підприємства, які ведуть лише роздрібну електронну торгівлю. Економічний ефект від пожвавлення внутрішнього ринку через нові технології перевищить суму гіпотетичне нестягнутих податків. З тих же міркувань не варто обмежувати митними зборами роздрібну торгівлю за кордон. Митні збори та ПДВ з товарів, які надходять з-за кордону через електронну торгівлю, повинні стягуватись при тих же умовах, що й нині при перетині кордону фізичною особою. Якщо зважити, що у світі є дві тенденції щодо електронної торгівлі: американська передбачає звільнення від податків і максимальну лібералізацію; і європейська, більш обережна зі спробами протекціоністських заходів, включаючи повне оподаткування, то Україні варто порекомендувати американську як перспективнішу. Це також буде відповідати принципам захисту національного товаровиробника, але у сфері сучасних інформаційних технологій. Висновки. Українське суспільство демонструє готовність до використання електронних методів ведення бізнесу. Для підтримки потрібно організувати підготовку фахівців з електронного бізнесу і законодавче розв'язати основні питання регулювання електронного бізнесу. Література 1. State of the Internet 2000. United States Internet Council&ITTA Inc., 2000, http:// www.usic.org. 2. Johne-Dickie. Internet and Electronic Commerce Law in the European Union, Hart Publishing, Oxford, 1999. 3. Lawrence E., Corbitt B., Tidwell A., J.Fisher, J.Lawrence. Internet Commerce: Digital Models for Business. - John Wiley&Sons Australia, Ltd., 2000. 4. Aberg J., Shahmehri N., The role of human Web assistants in e-commerce: an analysis and a usability study, Internet Research: Electronic Networking Applications and Policy, V. 10, Issue 2, 2000. 5. Clinton W.j, Gore Jr., A Framework for Global Electronic Commerce, July 1997, http://www.iitf.nist.gov/eleccomm/ecomm.html. 6. Grande C., Warning of UK net skills shortfall. Financial Times, June 8, 2000. 7. Is there life in e-commerce?. The Economist,
Feb 1st, 2001. |